Понад півроку у Львівській політехніці діє бакалаврська програма «Інтернет речей». Нині її ініціатор, асистент кафедри комп’ютеризованих систем автоматики ІКТА, архітектор компанії SoftServe Зеновій Верес розповідає про перший досвід упровадження нової програми.
На потребу компаній
Успішна в оплаті галузь ІТ – це доказ того, що можна інтелектуальною працею отримувати гідну винагороду, адже середня платня фахівця – 1736 $. Показово, що половина від 15 тисяч осіб, які працюють у компаніях Львова, не має спеціальної освіти, а здобуває професійні навички працюючи. 2011 р. львівські ІТ-компанії утворили ІТ-кластер – щоб розвивати ІТ-екосистему міста. Завдання кластеру – об’єднати компанії, університети та місцеву владу, щоб зреалізувати успішні проекти. Для цього найперше треба розвивати людський капітал, адже, що більше осіб залучимо до ІТ-індустрії, то більше заробить компанія. Отож, два роки тому кафедра СКА запропонувала ІТ-кластеру створити нову освітню програму у Львівській політехніці – щоб випускники могли працювати в компанії без перепідготовки й конкурувати на світовому ринку. На той час з ініціативи ІТ-компаній в УКУ вже запрацювала бакалаврська програма «комп’ютерні науки». А в лютому 2016-го року ми почали працювати над створенням у Політехніці програми «Інтернет речей».
Назви залишили, програми змінили
Спершу довелося долати безліч бюрократичних перешкод. Нас підтримала міністр освіти Лілія Гриневич. Програму вдалося запустити буквально за кілька днів до початку вступної кампанії. Завдяки тому, що ми вдало організували маркетингову кампанію, грамотно донесли цінності нової програми, ми мали конкурс – 41 претендент на місце. Набрали 55 осіб, із них – 18 бюджетників. П’ятьом студентам ІТ-кластер й одна з компаній запропонували стипендії. Однак двоє осіб від цього відмовилися. Після першої сесії виявилося, що четверо студентів не виконали навчального плану...
Які ж особливості програми «Інтернет речей»? Найперше – до її створення ми залучили практиків. Черговий крок – змінювали самі програми, не змінюючи їхніх назв (часто є навпаки). Що нового ми запропонували студентам? Проектно-орієнтоване навчання, зв’язок із практикою, т. зв. «м’які» навички. Таким чином, наші студенти готують не лабораторні чи курсові, а командні ІТ-проекти. Вони навчаються складати презентації, представляти їх, зосереджувати увагу аудиторії, працювати в команді, знають, як повестися, коли виникає конфлікт.
На заняттях пропонуємо студентові те, що йому буде потрібно в роботі. Наприклад, курс ІТ-право в нас викладає фахівець-практик. А програмування викладаємо найновіше, а не з 60-х років минулого сторіччя. Загалом у виборі дисциплін керуємося тим, що вони дадуть студентові у підсумку, яку компетенцію розвинуть. Оскільки ми не виховуємо біороботів, то додали потрібні базові предмети: філософію, психологію, історію, яку у 20 років сприймаєш уже інакше, ніж у 12. Навчальну програму базовано на потребі ринку – тобто ми вивчання математики, фізики поєднали з тим, чого потребують компанії. За основу взяли закордонний досвід, адже нема потреби вигадувати велосипеда, якщо він є.
Багато уваги зосереджуємо на культурі підприємництва. Коли наприкінці семестру студенти подавали свої перші проекти, то кожен повинен був відповісти на стандартне запитання: «Чим ваш проект кращий за проект конкурента? Що ви пропонуєте кращого від того, що є на ринку?». І так буде з кожним проектом. До нашої програми постійно долучаються інші ІТ-компанії, тобто ми відкриті до співпраці. Оскільки викладач не може приділити багато уваги кожному студентові, то слухачів поділили на невеликі команди, із якими працюють ментори. Але вони лише скеровують студентів, консультують, допомагають. Усе решта команда робить самостійно. Також змінили підхід до виробничої практики – наші студенти не фокусуватимуться на щоденниках практики, а працюватимуть над конкретними проектами.
Навчання – це взаємодія
Ми хочемо отримати інженера – особу, яка вміє творити, розв’язувати складні задачі, створювати розумні пристрої, долучати їх у мережу і налагоджувати між ними зв’язок. До прикладу, коли в приміщенні виникне пожежа, то певні пристрої допоможуть дізнатися, чи є там люди, чи треба вимкнути світло, перекрити газ, як автоматично відчинити вікна.
Звісно, що концепції, за якими вчилися 10 років тому, уже давно втратили актуальність. І ми не знаємо, які зміни відбудуться за чотири роки. Тому наше завдання – навчити студента навчатися. Уже після першого року навчання вони вмітимуть багато, а не лише скласти програму на папері. Той, хто прийшов до нас навчатись, має працювати з інтернетом речей, програмувати, тестувати, конструювати розумні пристрої.
Нам вдалося змінити ідеологію освіти – зліквідувати навчання заради навчання. Охоче ділюся нашою програмою з іншими вишами. До змін можуть долучитися всі: не лише викладачі, а й студенти, які повинні приходити на кафедри і вимагати оновлення програм, змін у викладанні, співпраці з компаніями. Навчання – це взаємодія «виш – студент – працедавець».