На кафедрі дизайну архітектурного середовища Національного університету «Львівська політехніка» розробляють цікаві проєкти, які можуть у майбутньому суттєво змінити вигляд міста Лева.
На кафедрі дизайну архітектурного середовища Інституту архітектури та дизайну Львівської політехніки, починаючи від дати її утворення – 28 листопада 2003 року, сформувалася широка палітра освітньо-прикладних напрямків: архітектурно-типологічний, ландшафтний, світловий, монументальний, культурологічний та урбаністичний дизайн.
Чим займається кафедра дизайну архітектурного середовища
Завідувач кафедрою доктор архітектури, професор Віктор Проскуряков розповів про загальну діяльність викладачів і студентів та їхні професійні здобутки.
«Від самого початку діяльності кафедри, окрім усіх можливих традиційних форм освітньо-навчального і освітньо-прикладного семестрового навчання, ми залучаємо своїх студентів до пошукового, експериментального та конкурсного проєктування на потреби сьогодення у Львові, Ужгороді, Тернополі, Івано-Франківську, Чернівцях, Кропивницькому, Києві та інших містах, де працюють випускники Інституту архітектури та нашої кафедри. Вони не забувають свою альма-матер і організовують для наших студентів конкурси на проєктування об’єктів у містах, де вони працюють», – говорить професор Віктор Проскуряков.
Також, за словами професора Віктора Проскурякова, кафедра дизайну архітектурного середовища має ряд міжнародних партнерів, з якими організовуються науково-прикладні воркшопи та семінари.
«Це закордонні архітектурні школи з Келєц (Польща); Дрездена, Берліна, Кайзерслаутерна (Німеччина); Палермо (Італія); Торонто (Канада). Так, наприклад, у Дрездені, разом із нашими партнерами, ми провадили науково-практичний семінар на тему: «Місто і ріка», впродовж якого вивчали архітектурні силуети берегів Ельби. В Берліні брали участь у проєктах із реконструкції Александерплац та телевежі, а також території аеропорту Тігель. Разом із студентами з Університету Райєрсона з Торонто ми продумували можливості ширшого експлуатування актової зали першого навчального корпусу Національного університету «Львівська політехніка», – каже Віктор Проскуряков.
Палітра об’єктів, що створюються на кафедрі, є надзвичайно широка, бо сьогодні архітекторам ставиться велика кількість питань, на які необхідно щоденно шукати відповіді.
«Це розв’язання, які задовольняють прагматичні потреби певної території міста – такі завдання потім будуть найчисельніші. Також опрацьовуються новаторські проєкти, що демонструють спроможність студентів нестандартно мислити, їхній рівень креативності на шляху до пошуку модерних рішень. Власне,через це, що часто працюємо на ділянках, розташованих у Львові або інших містах України та Європи, зі збереженим історичним середовищем, в якому провадимо проєктування, звертаємо увагу на історичні та пошукові методи розв’язання задач, які постають перед студентами. Ми досить часто займаємося аранжуванням міського середовища за різноманітним функціональним призначенням: для організування свят; просторами з мобільним ландшафтом; стаціонарними, мобільними, збірно-розбірними, мандрівними та студійними театрами; музеями, виставковими спорудами, духовно-релігійними об’єктами; міжуніверситетськими культурними центрами; модерними типами народних домів, товариств, спілок; бібліотеками майбутнього та багатьма іншими», – говорить професор Віктор Проскуряков.
Ідеї футуристичного розвитку Львова
Викладачка кафедри дизайну архітектурного середовища Юлія Богданова на п’ятому курсі викладає предмет «Монументальний дизайн», де студенти виконують курсові графічні роботи за тематикою футуристичного розвитку Львова.
«Уже другий рік поспіль ми зі студентами працюємо над п’ятьма провокативними темами, які можуть зацікавити львів’ян та гостей міста. Наша мета показати мрії про Львів, який може бути зовсім інший, продемонструвати, як можна розв’язати складні й дразливі теми, що раз-пораз виринають на поверхню вже довший час і мають чимале нашарування різних думок. Адже архітектори мають мріяти, особливо зараз, на студентській лаві, доки ще не завантажені прагматикою життя. На п’ятому курсі вони технічно вже готові зробити атрактивно красиві речі. Якісний результат залежатиме від того наскільки глибоко виконавці зануряться у запропоновані теми, повірять у те, що це цікаво й необхідно. Тільки за таких умов потім їм вдасться переконати в цьому людей, що оглядатимуть ці проєкти. Ми сподіваємося, що вже невдовзі набереться необхідна кількість якісних пропозицій, щоб скомпонувати з них виставку», – розповідає Юлія Богданова.
Архітекторка каже, що одна з тем – це розкриття річки Полтви в центрі Львова.
«Напевно, відколи Полтву «ув’язнили» у колектор і заховали під землею, відтоді й точаться суперечки, щоб знову її відкрити й зробити атракцією центральної частини міста. Проте першим, за легендою, ще на початку ХІХ століття, відновити Полтві стару славу обіцяв граф Станіслав Скарбек. На кафедрі дизайну архітектурного середовища, під керівництвом професора Віктора Проскурякова, ще десять років тому дипломантом Віталієм Скобліковим було розроблено один цікавий проєкт відновлення річки (Рис. 1). Відтоді ця тема є доволі популярна на нашій кафедрі і ми часто до неї повертаємося. Тому в рамках предмету «Монументальний дизайн» я теж пропоную її студентам п’ятикурсникам. Однак мова не йде про справжнє її розкриття, а швидше про імітацію. Власне, історія, що набула нещодавно розголосу у львівських соцмережах про створення штучної водойми, яка нагадувала б русло Полтви біля Оперного театру – це творіння нашої студентки п’ятикурсниці, котра розробила креслення цього проєкту в рамках навчального курсу. Вона працює у фірмі Андрія Лесюка, випускника нашої кафедри, який і показав у мережі цей проєкт, опрацювавши до нього свої візуалізації», – говорить Юлія Богданова.
Ще одна цікава тема – це львівське метро.
«Запит на метро у Львові такий великий, що навіть існує вигаданий сайт львівського метрополітену й гості з інших міст вірять, що такий транспорт уже є, чи ось зараз будується. Мені здається, що людям треба давати те, що вони хочуть, до чого є запит, щоб вони були щасливі. А ось у якій формі це подати, то вже інше питання. Тобто форма має бути така, що підходить місту, але сама тема має бути актуальна для суспільства. Однак, мова не йде про те, що той чи інший проєкт завтра будуть втілювати та виділять мільйони гривень із бюджету. Хоча люди так це можуть і сприйняти, у тому й провокативність цих ідей та майбутньої виставки, щоб зацікавити суспільство, заставити його подумати, що могло б бути актуальне для нашого міста на перспективу, показати різні можливості розвитку», – каже Юлія Богданова.
Також за словами викладачки, ці проєкти корисні студентам для розуміння засад проєктування в історичному середовищі.
«Архітектори сьогодні доволі часто їздять за кордон, вивчають і запозичують модні архітектурні аналоги. Однак буває так, що вони не враховують особливостей того місця, куди намагаються адаптувати ці запозичення. Часто, коли йдеш містом і бачиш доволі цікаві приклади сучасної львівської архітектури, залишається відчуття певної дисгармонії, що викликано об’ємно-просторовим рішенням новітнього об’єкту, який не вписується у навколишнє історичне середовище ні за характером забудови, ні за висотою, ні за колористикою. Це така загальна проблема сьогоднішньої нашої архітектури, що об’єкти виникають без врахування загальної стратегії розвитку території й історичного середовища навколо. У рамках цих навчальних проєктів, які є ніби футуристичні, ніби віддалені від прагматичних питань сьогодення, насправді поставлено мету врахувати всі моменти середовища, історичну складову, щоб задемонструвати щось цікаве та достойне. Головним завданням цієї роботи є не опрацювання підбірки технічних креслень, а пошук цікавої концепції, представленої схемами та інформативними ілюстраціями, які були б цікаві та зрозумілі пересічному глядачу. Щоб одразу було видно фрагмент міста, для якого опрацьовано проєктну пропозицію й було ясно як нова ідея вписується у нього», – каже Юлія Богданова.
Наразі є лише кілька робіт, які кафедра дизайну архітектурного середовища планує продемонструвати на майбутній виставці, а отже праця продовжується.
Здобутки кафедри
Викладачі та студенти проєктують об’єкти, які присвячено збереженню результатів діяльності відомих в Україні персоналій, розвитку регіону та території кампусу НУ «Львівська політехніка».
Це ціла низка проєктів для накопичення, збереження й демонстрування творчих доробків всесвітньовідомих персоналій: архітектора Ф. Кізлера і художника Є. Лисика.
Так, влітку 2020 року студентка-бакалавр Аліна Кушнір захистила роботу за темою: «Дизайн архітектури інтерактивного віртуального центру ім. Ф. Кізлера на пл. Філармонії в м. Чернівці», де подано дуже нестандартне архітектурно-просторове розв’язання об’єкта, що наслідує ідеї самого Ф.Кізлера (Рис. 2).
«Кожного року в курсових та дипломних роботах кафедри ми намагаємось опрацьовувати теми, що присвячені розвитку функцій кампусу Національного університету «Львівська політехніка». Це адаптація горища головного корпусу для навчальних потреб, реновація будівлі студентської та професорської бібліотек, реконструкція актової зали першого навчального корпусу, проєкти студентських культурних центрів та центрів здоров’я, а також нових навчальних корпусів та інше. Так, у дипломній роботі Андрія Мавдрика за темою: «Дизайн архітектури міжвузівського центру культури по вул. Митрополита Андрея» було запропоновано розвивати кампус за четвертим та п’ятим навчальними корпусами (Рис. 3). Також досить давно культивуємо цікаву футуристичну тему розвитку міста майбутнього «Прикарпатська» та проєкти гармонізації середовища міста Борислава, в рамках яких у кінці 2020 року було організовано міжнародний науково-практичний семінар із партнерами з Технічного університету Кайзерслаутерна», – розповідає професор Віктор Проскуряков.
Унікальними стали проєкти національних театральних павільйонів, виконаних на кафедрі дизайну архітектурного середовища для експозиції на Міжнародній виставці театрального дизайну і простору на Празькому Квадрієнале, які було реалізовано в Празі в 2015 і 2019 роках.
Рішення для павільйону в 2019 році, яке виконали студенти Василь Вовк та Андрій Откидач під керівництвом професора Віктора Проскурякова, відтворює «Купальський театр», в дизайні якого використано мотиви сценографії Є.Лисика до фольк-опери «Коли цвіте папороть» 1978 року (Рис. 4).
«Кафедра виконує багато проєктів на далеку часову перспективу. Це наша особливість. Тому ми активно розвиваємо футуристичну архітектуру, вивчаючи праці цього напрямку апологетів минулого і провадячи власні проєктні експерименти», – підсумовує Віктор Проскуряков.