Підготовка до вступу та ЗНО

Гуртки Малої технічної академії

 

Тарас Кицмей: «Оплата праці має зростати не тому, що хтось триваліше просидів на роботі, а залежати від розвитку людини»

27 березня 2019, 09:28
Наталія ПАВЛИШИН, Тижневик «Аудиторія»

«Глобальні тенденції ринку праці» — таку доволі глибоку тему розкривав для політехніків 22 березня співзасновник і член ради директорів SoftServe, підприємець з великим досвідом, Opinion Lider для багатьох, колишній викладач нашого університету Тарас Кицмей.

Майже двогодинна зустріч і безліч запитань, якими слухачі намагалися з’ясувати все, що їх цікавило: перспективи освіти, як змінюватимуться професії, якими якостями, вміннями, знаннями треба володіти, щоб бути успішним у нинішньому світі та ще багато іншого.

— Пане Тарасе, гнучкість і універсальність — ті вимоги, які нині диктує ринок праці. Уже замало здобути освіту й постійно вдосконалюватися у своєму фахові, а треба ще й розширювати діапазон знань, охоплюючи якісь суміжні спеціальності. Чи є цьому межа? Якщо так, то коли варто сказати собі: «досить»?

— Кожна людина в індустрії знань має розглядати себе як міні-компанію, ціна якої зростає залежно від її розвитку. Переконаний, що вчитися й розвиватися треба, починаючи ще зі школи, і не зупинятися до 75 років. Тобто абсолютно постійно вчитися. У кожній сфері є база, яку обов’язково потрібно здобути. На мій погляд, це бакалаврська освіта. Вона дає той світогляд, який мусить бути. Та, навчаючись, маєте добитися того, щоб набуті знання використовувати, а не просто поскладати кудись.

Щодо магістерської освіти, то я прихильник того, щоби після бакалаврату не йти одразу в магістратуру. А спершу попрацювати, отримати певний практичний досвід. Лише тоді зрозумієте, де хочете зробити прорив у своїй кар’єрі. Побачите, що саме вам потрібне для дальшого розвитку, що будете використовувати.

Магістратура одразу після бакалаврату — це лише продовження розвитку світогляду. Нереально вивчити все за перших 4–5 років і на основі тих знань здійснити ще один ривок у кар’єрі. Програма МВА наголошує на тому, що неможливо навчити людей грамотно керувати, якщо вони не чули про динаміку колективу, планування завдання. Тож спершу повинні попрацювати, щоб ними хтось керував, а тоді вже послухати теорію управління. І ці знання тоді накладатимуться на здобутий досвід. Інакше  користі просто не буде.

— Які основні напрями мають бути в сучасному університеті, щоб приваблювати молодь і забезпечувати освіту, яка відповідатиме вимогам часу?

— Наші університети перебувають на перехідному етапі від планової до ринкової економіки. Планова економіка працювала за таким принципом: міністерство говорило, скільки і яких спеціалістів готувати та фінансувало це. Нині живемо в ринковій економіці, тому треба старатися задовільняти потреби ринку, а на основі його вимог продукувати навчальні програми. Гляньте, як багато тренінгових курсів, які певною мірою є післядипломною освітою. А ці знання повинні давати в університеті.

Візьмімо до прикладу галузь ІТ. Може здатися, що тут потрібні лише програмісти. Але насправді кожна розробка починається з концептуалізації, а  її роблять бізнес-аналітики. Тож, створюючи новий продукт, запрошуємо людей з досвідом певної галузі. Також потрібні дизайнери, бо кожна програма повинна мати привабливий інтуїтивний інтерфейс. І його не можуть створювати програмісти, а лише інтуїти. Також затребувані архітектори, спеціалісти з контролю якості, проектні менеджери…

— Які технологічні тренди є на ринку і як, на Вашу думку, вони вплинуть на глобальні ринки праці у найближчі 5–10 років?

— Найбільше вплине на ринок праці штучний інтелект, тобто спосіб будувати програми чи алгоритми, які не може зробити людина. Це новий тип алгоритмів, які машина формує на основі заданих даних. Сьогодні ці алгоритми вже зроблено, відбувається лише їх накопичення й ускладнення.

Бачимо це на прикладі безпілотних автомобілів. Цілком ймовірно, що за 5–10 років може зникнути потреба в таксистах. Як і мати власний автомобіль — його можна буде замовити телефоном. Таким чином одна машина обслуговуватиме багатьох. Це буде економічно вигідно. Відповідно може змінитися й паркувальний бізнес.

— Які поради Ви можете дати студентам сьогодні, щоб їхні навички були затребувані в довгостроковій перспективі?

— Кожен студент має спершу розуміти, де хоче працювати. Бо багато хто йде вчитися, не розуміючи місця праці. Тому важлива профорієнтаційна робота.

А також постійно розвиватися, стараючись охоплювати якісь нові знання. До прикладу, одна зі стратегій компанії SoftServe є та, щоб працівники постійно зростали. У нас є план розвитку працівників, який передбачає, що люди постійно повинні додавати до своїх знань і вмінь щось нове, специфічне. І в міру свого розвитку, людина претендує на вищу категорію. Переконаний, що оплата праці має зростати не тому, що хтось триваліше просидів на роботі, а залежати від розвитку людини.

— Що краще для випускника університету: йти працювати в якусь фірму чи започатковувати власну справу? І як відрізняються компетенції залежно від вибору?

— Щоб створювати власну справу, треба мати підприємницький хист. Хоча й це не означає, що повинні творити свій бізнес. Статистика каже, що 98% стартапів є провальні. Та навіть, якщо підете у стартап і не витримаєте конкуренції, то отримаєте колосальний досвід. А це того вартує. Взагалі переконаний, що молоді треба пробувати. Але треба бути готовими працювати задля досвіду та не розчаровуватися.

Якщо ж говорити практичніше, то спершу варто піти працювати, потім пробувати започатковувати власну справу.

У Львові добре розвинута екосистема для стартапів у програмуванні. Там більше половини стають успішними. Але для того, щоб туди потрапити, спершу треба набратися досвіду у великій компанії.
 

Фото Йосипа Марухняка