Запис вебінару «Особливості вступної кампанії 2017 року»

Доцент кафедри менеджменту персоналу та адміністрування Людмила Мороз: увесь час у русі, завжди в пошуку

12 вересня 2017, 09:05
Катерина Гречин, тижневик «Аудиторія»

20 серпня минуло 48 років, відколи доцент кафедри менеджменту персоналу й адміністрування ІНЕМ Людмила Мороз, після закінчення механіко-математичного факультету Франкового університету, поєднала свою долю з Інститутом економіки й менеджменту Львівської політехніки.

– Мені відразу запропонували читати лекції про автоматизовану систему керування якістю продукції для студентів-механіків денної, вечірньої і заочної форм навчання, – пригадує Людмила Іванівна. – Бувало, засиджувалися на роботі допізна, а іспити часто приймали аж до півночі. Із плином часу змінилися предмети, які їм викладаю, нема вечірників, залишилися лише заочники. Цьогоріч працюватиму ще й із економістами рідного інституту, викладатиму нові предмети «Ергономіка» й «Державне регулювання зайнятості».

– Як студенти-механіки сприймають економічну освіту?

– Усе залежить від того, як їм викладати матеріал. Буває, що не розуміють для чого їм економіка, а буває, що вдячні за лекції. Намагаюся дати зрозуміти їм, що без економіки нині ніяк не обійтися. Щоб зацікавити своїм предметом, постійно оновлюю матеріал, пропоную нові практичні задачі, навчаю моделювати різні ситуації. Приємно, що один із моїх колишніх студентів-механіків нині керує банком у Закарпатті, інший очолює сільську раду. Крім цього, бізнес нині не може обійтися без застосовних дисциплін. Наші випускники мають знати організування виробництва, уміти ним керувати, навчитися поводитися з підлеглими. Уже з перших пар розповідаю їм про психогеометрію (зв’язок математики зі самоменеджментом). Навчаю спілкуватися в колективі, правильно укладати резюме, розраховувати техніко-економічні показники, навчатися уникати одноманітності на роботі тощо. Якщо пригадати наше недалеке минуле, то у Львові на всіх підприємствах і заводах на різних керівних посадах були наші випускники технічних спеціальностей. Багато з них згодом здобували ще й економічну освіту, бо розуміли, що без цих знань важко керувати виробництвом. Нині ми допомагаємо студентам осягнути економічні питання на парах, тож гріх цим не скористатися.

– Як, на Вашу думку, можна зацікавити спудеїв до навчання, якщо їм бракує власної мотивації?

– Для цього маємо працювати комплексно, органічно поєднуючи різні дисципліни, зокрема – економіку із психологією, соціологією, технологією, математикою, статистикою тощо. Ці зміни диктує час, і ми маємо йти з ним у ногу.

– Як готуєтеся до зустрічі з новими студентами?

– Коли йду на лекції, щоразу ніби вперше. Завжди готую нові конспекти. Оскільки життя вимагає нових знань, то мої лекції не схожі одна на одну. Обов’язково цікавлюся: сильна група чи посередня, які плани на майбутнє є у студентів. Разом із ними вчуся й сама: відвідую різні курси підвищення кваліфікації (часто в компанії з молоддю), вишукую нову, потрібну інформацію з фаху. Тобто ввесь час у русі, завжди у пошуку. До речі, серед молоді й сама молодію.

– На жаль, випускники шкіл втрачають інтерес до окремих професій…

– Це так. З одного боку – не працюють виробництва, із другого, очевидно, мають про ці спеціальності обмаль інформації. Прикро, що студенти майже не обирають матеріалознавство, бо це дуже цікава дисципліна. Подібна ситуація є і з водним господарством (можливо, колись наші студенти знайшли б спосіб очистити Полтву), математикою, фізикою. Хоча я оптимістка і вірю, що ситуація зміниться на краще.

– Ваші наукові інтереси?

– Компетенція менеджерів у системі маркетинг-менеджменту промислових підприємств і моделювання виробничих систем.

– Маєте свої наукові доробки?

– Цього року в Німеччині вийшла моя нова монографія. Планую перевидати її в нас українською мовою. Маю близько 400 друкованих праць, монографії та посібники (у співпраці з іншими авторами).

– Яким є Ваше освітянське кредо?

– Дбати про те, щоб зі стін Політехніки виходили не лише грамотні спеціалісти, а й гармонійно розвинені особистості. Щоб у міру можливостей полюбили науку і ставали її творцями.

– Знаю, що берете участь в одному із міжнародних проектів. Що це за проект?

– 2014 року випадково довідалася про міжнародний науково-аналітичний проект «GISAP», подала свою наукову працю на конференцію, яка проходила в Лондоні. Там саме відбувалася й євроазійська й національна першість за секціями «Економіка і менеджмент», «Математичні та інструментальні методи економіки». Відтоді вже вдесяте беру в ньому участь, сім разів ставала призером цього проекту, маю диплом лідера наукової думки.

– Чим знімаєте напругу дня?

– Властиво, робота мені – у радість. А дух піднімають мої онуки і правнук, якому днями виповнилося півтора року.

– Що побажали б першокурсникам на новому для них шляху?

– Учитися повсякчас, бо це їхнє головне завдання в університеті. Не нарікати на непотрібність окремих предметів, а вишукувати в них для себе найважливіше, що може потім придатися в житті. Якщо згодом знайдуть роботу, пам’ятати: хто на пари не ходить, той сам собі шкодить. Вірити в себе і не втрачати надії на краще. А ще – удачі в усіх починаннях.