Використання віртуальних технологій у ЗВО стає дедалі популярніше. Тож  дистанційна освіта виходить на новий рівень. Ми переконалися на власному досвіді, що здобувати знання можна вдома. Хто б міг подумати, що головними рушіями для розвитку онлайн-навчання стануть пандемія та запроваджені карантинні обмеження. Навіть удома можна відвідувати пари та практичні заняття. Головні переваги віртуального способу здобуття знань: постійний зв'язок із викладачами, доступність до всіх лекцій та практичних робіт, комфортний графік, економія часу та мобільність. Ми вирішили дізнатися, як ставляться до дистанційної освіти спудеї Львівської політехніки?

Зоряна Малиновська, студентка третього курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук, розповідає:

«Віртуальне навчання ― це зручно. Ти можеш слухати лекції в кімнаті та пити чай. Можна все розпланувати, адже тобі дають заздалегідь завдання, які необхідно виконати до певного терміну. Та є і недоліки. Деякі лекції великі за обсягом і їх важко зрозуміти. Є предмети, які потрібно вивчати більш практично, а цього дистанційне навчання не дозволяє. Існує обмеження в живому спілкуванні,  не в усіх є доступ до інтернету. Також деякі викладачі не пояснюють матеріал, а просто надсилають лекцію».

Ефективність дистанційного навчання залежить від кожного викладача та студента. Адже якісна освіта ― це не лише виконання вправ та практичних робіт для самоопрацювання, а, передовсім, постійна комунікація. Серед багатьох спудеїв є прихильники традиційної форми навчання. Валерій Остапенко, студент другого курсу Інституту енергетики та систем керування зазначає, що онлайн-освіта малоефективна.

«Я вважаю, що дистанційне навчання не дає ніяких нових знань, тому що більшість студентів складають екзамени та практичні, використовуючи інтернет. Коли відвідуєш пари, якщо навіть займаєшся чимось своїм і краєм вуха слухаєш викладача, то засвоюєш хоча б мінімальні знання. А коли присутній на парах в Zoom, то важко щось запам'ятати та й немає ніякої мотивації. Повноцінне студентське життя відсутнє. Але можна витрачати час на саморозвиток та роботу», ― додає хлопець.

Для когось дистанційна освіта ― це щасливий білет до здійснення заповітної мрії. Адже хто з нас не хотів провадити час удома та не ходити на пари. Та все змінилося. Яна Калитин, студентка другого курсу Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій розповідає:

«Якщо чесно, то вже більше не хочеться  дистанційного навчання. Спочатку все подобалося. Але з часом розумієш, що не вистачає живого спілкування. Звичайно, є багато переваг: багато вільного часу, немає потреби кудись добиратися. Але також відсутня нормальна комунікація з викладачами, важко сприймати матеріал, стало менше мотивації до навчання».

Уже 1 жовтня студенти повернуться з відпочинку до рідних аудиторій. Тож нехай віртуальне навчання стане для кожного новим шляхом до саморозвитку, а не вимушеним заходом під час епідемії.