Науковиця з Національного університету «Львівська політехніка» Галина Клим, яка працює у сферах наноматеріалознавства і комп’ютерної інженерії, розповідає про те, як їй вдалося досягти успіхів у науці.

– Галино, розкажіть, чим ви займаєтеся?

– Моя робота досить складна. Я в ній поєдную наноматеріалознавство та комп’ютерну інженерію, оскільки зараз працюю і в цій сфері. Я досліджую структурні властивості наноматеріалів, які пізніше застосовую в різних сферах людської діяльності. Зараз я працюю над розробкою сенсорних оптичних елементів, які можна застосовувати і в оборонній промисловості, що зараз надзвичайно актуально.

Оскільки я зараз працюю ще в напрямку комп’ютерної інженерії, то створюю спеціалізовані комп’ютерні системи, зокрема безпілотні літальні апарати, оснащені наноструктурованими сенсорами, які можна застосовувати в різних екстремальних ситуаціях і в різних умовах, як на виробництві, так і в умовах війни.

Я працюю і в фундаментальній, і в прикладній галузі, поєдную різні сфери, зуміла об’єднати ланцюжок від матеріалів до завершеної спеціалізованої комп’ютерної системи, яка вже використовується для моніторингу параметрів навколишнього середовища.

– У вас є безпосередні контакти з Міністерством оборони?

– Так, звичайно. Я зараз працюю над виконанням проекту, який фінансується Міністерством освіти і науки України. Мої розробки підтримуються Міністерством оборони, тому що вони зацікавлені в цьому. Є науково-виробниче підприємство «КОНЕКС», яке не займається серійним виробництвом, а лише окремими прототипами. Уже на початку етапу подачі цього проекту підприємство було зацікавлене в розробках. Зараз ми безпосередньо співпрацюємо, тому всі мої теоретичні фундаментальні розробки планують втілити в прикладній галузі.

– Чи багато у вас співробітниць?

– Я працюю у специфічній технічній сфері. Жінок надзвичайно мало. Зараз працюю на кафедрі спеціалізованих комп’ютерних систем доцентом. Серед викладачів жінка лише я. Нас мало, але ми працюємо інтенсивно. Я маю досить багато наукових досягнень. Таким чином я підтримую чоловічий колектив кафедри, даю їм стимул.

– Як вам вдалося досягнути успіхів у технічній сфері? Шлях жінок в науку є доволі тернистим.

– Шлях був надзвичайно тернистий. Все почалося зі шкільної лави. Я добре вчилася, але в 10 класі у нас змінився викладач фізики, успішність у мене сильно знизилася. Я не могла цього зрозуміти, почала інтенсивно працювати над фізикою. В 11 класі я отримала перемогу на олімпіаді, яку проводила Львівська політехніка, і отримала можливість вступити до Львівської політехніки. Тоді я обрала спеціальність «Фізична і біомедична електроніка», бо хотіла стати медиком. В групі я була єдиною дівчиною. Було важко. Хлопці були надзвичайно здібні. Але я багато працювала над собою, над матеріалом. Мені вдалося досягнути найвищого рейтингу на потоці за своїм напрямком.

Коли я поїхала у Харків на олімпіаду, повернулася з дипломом. Відтоді стартувала моя наукова кар’єра. Мною зацікавилися. Мене скерували до науково-виробничого підприємства «Карат», де я мала можливість працювати безпосередньо в науковій і виробничій сфері. Там я працювала у школі професора Олега Шпотюка.